Людмила Озарко

Великий Піст – час осмислення Вашої душі

Всі ми щастя собі шукаєм,

А що з нами буде?-

Ми зовсім не знаєм…

Кожен старається

Жити скоріше –

Побільше здобути

Те, що наймиліше:

Дітей народити,

Теплом обігріти,

Щоб все вони мали,

Що будуть хотіти.

Ще треба таке:

Щоб не гірш як в сусіда,

Щоб з моди не вийшло…

Та хліб був, й до хліба.

В городі родило

Велике й гарніше,

Щоб грошей хватало

На все і побільше…

Все тяжкая праця,

І краю не видно…

Здоровя не шкода!...

Душі ж як обідно…

На мить зупиніться!

До кожного з вас

Прийде Цей Час:

Коли перед Богом

Треба буде стати,

За усі свої вчинки

Й думки відповідати-

Відчуєте в Цю мить,

Що ви піщінка

У всьому Всесвіті,

Не буде мати значення

Чи чоловік ви, а чи жінка:

Відкриють Книгу грішника

Дивись, там все записано,

Що скоїли колись…

Є в Бога право-

Вирішувати все…

А вам здається,

Що на світі це пусте-

Сьогодні всі живемо-

Завтра ні…

Так швидко пролітають наші дні…

Прийшов Великий Піст-

Осмислення це час,

Пора подумати:

Яке життя у вас,

Та від гріхів скоріше душу очищати,

Щоб не прийшлось відчути

Гіркої відплати.

Великі Копані

Моє село – твої широкі тут простори.

Моє село – мої Великі Копані.

Найкраще ти для нас

Тебе ми любим - у всі часи: осінні й весняні.

Коли зима, коли літо пекуче,

Для нас ти завжди дороге.

Нема на світі кращого такого,

Твоє ім’я для нас усіх святе.

Ти наша мала Батьківщина,

Ми народилися всі тут.

І перший крок зробили на землі цій,

Й відчули пахощі: акації цвітуть.

На любій вулиці окремо

У кожного історія своя:

Велике і єдине є кохання,

Яке стрічала вранішня зоря.

Моє село - усе ти розквітаєш,

Бо люди роботящі тут живуть,

Вони упевнено всі знають:

Для них є Раєм і Щастям життя тут.

Моє село – славетне ти повсюди:

У всьому світі знають Великі Копані,

Бо не секрет, що кабачком годують

Вони народи різні на Землі.

Та вже й посол Америки зізнався:

Що де не їздив, де не куштував –

А й помідори, й овочі всі наші –

Ніде нема таких смачних як в нас:

І правду він сказав.

Моє село – історія велика в кожній хаті:

Та хоч роман бери пиши,

Бо наша мала Батьківщина не безлика,

І не розмінюєм її ми за гроші.

Ми знаєм всі, своє минуле,

Нелегко було всім нашим дідам.

Але з давніх часів ти процвітаєш,

І не підвласне ти тяжким рокам.

Нам є пишатись чим: дітей в селі багато,

Таланти є кому передавать,

І в цей славетний День – Села нашого свято,

Давайте ні про що не забувать.

Бо гіркота на серці, й втрат багато –

Війна на Сході не перстає,

Але ми пам’ятаєм всіх солдатів,

За нас віддавши там життя своє.

Давайте ще дружнішими ми станем,

Щоб в час лихий ми захистить змогли,

Від всякої ворожої навали,

Таке вже рідне місце на Землі.

І щоб пишались нами наші діти.

Онуки, горді, щоб були за нас,

Бо зараз, в час цей за гріхи розплату:

Єдине, молим, щоб господь усіх нас спас.

Наше село – твої широкі тут простори!

Наше село – наші Великі Копані!

Найкраще ти для нас тебе ми любим,

Ріднішого нема на всій Землі!

День Святого Миколая

Всі чекають з нетерпінням

Дня Святого Миколая,

Щоб отримать подарунки,

Та від рідних поцілунки.

Дорогий наш, святий отче Миколай,

Нас без своєї милості не лишай,

Просим, Тебе, наш святий,

Щоб був наступний рік щасливий.

Щоб закінчилась війна,

Й була не лютою зима.

Щоб у злагоді і мирі,

Всі народи в світі жили.

За нашу рідну Україну,

Помолимось до Бога:

Щоб була на серці радість,

Й зникла геть тривога.

Щоб зла в країні менше стало,

Щоб віра крепла наша,

Щоб Надія не вмирала,

А любов всіх окриляла.

Дорогий наш святий отче Миколай,

Раненим всім помагай,

Залікуй усі їх рани,

Хай вони будуть кохані.

Дорогий наш, святий отче Миколай,

Біженцям всім помагай,

Щоб знайшли собі притулок,

І любов, добрих людей в дарунок.

Дорогий наш, святий отче Миколай,

Сиротам всім помагай,

Щоб їх усіх усиновили,

Щоб були вони всі щасливі.

Дорогий наш, святий отче Миколай,

Копанців без своєї милості не лишай,

Помолись за нас Богу святий,

Щоб наш Храм вернуть красивий.

Село наше здавна багате,

Вже церкву збудувало,

Але в часи безбожні,

ЇЇ не шанувало…

Хай збудуться всі добрі мрії,

Хай всі живуть в достатку,

Хай Бог усіх благословить

Многая літа у мирі прожить.

Закоханість

Таке чарівне відчуття:

Душа наповнена і щастям і любов’ю,

Коли все тіло відчува

Стук серця аж бурління крові.

Коханих губ ти відчуваєш смак,

І знов чекаєш зустрічі щомиті,

Зачервоніє личко наче мак

Коли троянди в пелюстковій свиті

Тобі даруються – єдиній в цілім світі.

Коханому М.С.О.

Мій Сизий Птах, моє Кохання,

Тобі присвячую життя,

Щаслива я у цьому світі- бо я твоя…

Оберігаєш і кохаєш,

Жалієш милий повсякчас,

Мене любов’ю зігріваєш

В обіймах Божих ми весь час.

Ідуть роки, я вдячна Богу,

Що є у мене, Ти, такий-

Мені устелюєш дорогу

З троянд червоних пелюстків.

Щаслива жінка - я це знаю,

Я дякую Тобі завжди.

Тебе люблю і поважаю

Моєї долі скарб це Ти.

Мій Сизий Птах, моє кохання,

Тобі присвячую життя.

Щаслива я, у цьому світі – бо я твоя…

Молодым родителям

Нет ничего прекраснее на свете,

Чем миг, когда рождается дитя,

Когда с волнением в минуты эти,

Возьмете на руки его любя.

Такое чудо Бог Вам подарил,

Такое счастье дорогое,

И не сравнить  его ни с чем,

Такое вам оно родное.

Спасибо, молодые мама, папа,

За малыша, за лучик света Ваш.

Пускай растет здоровым, умным и счастливым,

И вновь, и вновь пусть радует всех нас.

Вы выдержите годы испытаний,

И закаляться будете не раз

Терпя, вставать безсонными ночами,

Дитя за это и полюбит Вас.

И пусть сто лет вы проживете дружно,

И не погаснет ваш любви очаг,

Ведь выростить и воспитать ребенка нужно,

Пускай же он гордится Вами и не раз.

И пусть Господь благословит Ваше семейство,

Пускай со временем еще подарит малыша,

Любите, берегите каждое мгновенье,

Друг другом наслаждаясь и дыша.

 2015 г.

О, жінка!

О, жінка – Всесвіту скарбниця!

Твоя душа – ні з чим вже не зрідниться!

О, жінка – Мати,

Жінка – Берегиня,

Кохана Жінка –

І така єдина!

Тендітна, Величава, Гордовита,

Розумна і П’янка – як оковита

Ти володієш чоловічими серцями,

Тобою наповняться думки

Сильних світами!

І все Ти можеш,

До усього ладна.

За що вже не візьмешся – розквітає вправно.

Подумати вже страшно:

Що цей світ без Жінки?

Яка лад дасть у Замку

І в малесенькій Хатинці.

Із нею сонце світить яскравіше,

І на Землі усе благословив Всевишній.

У всі часи – могутні і лихії,

Брала на плечі всі оці стихії,

Все зберігала, дітей родила і навчала.

Та з Вірою дивилася у далі…

Так Чоловіча сила – то є кремінь,

А Жінка – запереже йому ремінь.

Розраду дасть і впевненість у себе.

Й помолиться до Бога:

Щоби прихильним було до чоловіка Небо.

Родоначальниця Життя – це звісно, Жінка.

Вона не тільки є ребром

І мудра половинка:

Вона – Кохання, Вірність і Любов,

Бо, через неї скорюють вершини знов і знов.

І лише справжню Чоловіку дасть Свободу,

Та, незрівнянну і п’янку, ту, - насолоду…

О, Жінка, - Всесвіту скарбниця!

Твоя душа – ні з чим вже не зрідниться!

Он и она

Он и она – одни во Вселенной,

Чистые чувства – душ порыв неизменный,

Искренность взаимного взгляда,

Манит, уносит, как вихрь звездопада.

Теплом ладоней всегда согреваясь.

Радуясь жизни и удивляясь,

Чувства такие не часто даются,

Любовью, конечно, они назовутся.

Ясной луны луч силуэтов коснется,

И так тихонько эхом прольется,

Он освящает волосы, руки,

В тайне светения сливаются звуки.

Шепот чарующий не умолкает,

Сладкие речи, все, как в сказке бывает.

Тайна любви между ними сокрыта,

И никогда не будет забыта.