Великокопанівська об'єднана територіальна громада

Херсонської області

Фомичев Евгений Александрович

Літо

Літо, літечко веселе,

Все зраділо – вже тепло.

Уквітчає літо села

І міста своїм добром.

 

Сонце сяє променисто,

Світло ллється навкруги,

А в села перша тривога:

Дуже лізуть бур’яни…

 

Достига капуста в полі,

Та наїлись вже її,

І клубніка дружно стигне-

Спину ломлять хазяї…

 

На базарі дуже людно,

Є любий асортимент,

Тільки ціни копійчані,

І не той якийсь клієнт.

 

Все здешевіло, що буде?

Як дітей нам годувать?

Бідні люди, бідні люди,

Де ж всім правду оту взять?

 

Пнеться, трудиться селянин,

А життя то нелегке.

Як казав один знайомий,

В Копанях є і таке.

 

Люди куплять оті дрова,

Дрова справді золоті,

Зиму всю теплицю топлять,

Щоб капусті буть в теплі.

 

А самим в холодній хаті,

Треба зиму зимувати…

Є капуста, вже багаті,

Про теплицю ж треба дбати!..

 

Наш народ дуже терплячий,

Терпить всякії невдачі.

Злидні лізуть у двори –

Тільки б не було війни…

 

Літо, літечко веселе,

Все зраділо, - вже тепло.

Що з народом далі буде?

На яке чекать добро?...

Людмила Озарко

Мелькают дни, спешат года

Мелькают дни, спешат года:

Пройти скорее жизнь стремится

Дорогой горя  в никуда,-

К истоку прахом возвратиться,

И в этом пляже гиблых дней,

На этом жизни черном мире

Всегда одно в душе моей:

Вы не напрасны в этом мире.

На ложе счастья и мечты,

В любви зачатые Природой

Для чувств, добра и красоты

С раздольем воли и свободой

Грехи ушедших искупить,

Для жизни новой возродиться,

В земном Эдеме снова быть.

Но разве то вокруг творится?

Вражда и зло, нажива – бог

И бедам нет конца и края,

Страна лежит у алчных ног,

И это наша Русь святая.

Забыли? Киевская Русь

Сегодня в роли попрошайки.

И может только я боюсь,

Что стал рабом валютной шайки…

Во всем рыдающий финал.

Так пусть и в этой горькой были

Себя бы каждый утешал,

Что для потомков здесь мы были.

Мы продолжаем крестный ход-

Мы казнь Христову искупаем,

 А кто потом сюда придет,

Уже не будет так терзаем.

И пусть достойный хоть один

Не вопрошал из гроба: «Кто я?»,

А не забытый миром сын

Остался «Улицей Негоя».

 

P.S. В Украине не напишет так никто, только этим я себя и  утешаю.  28.12.14

 

 

Осанка юной королевы

Осанка юной королевы,

Краса – не хватит в мире слов

И как рыдания, напевы

Цыганский песен про любовь

Возле кормы атомохода.

Он снова в дальний рейс уйдет,

Туда, где стылая природа

Где зиму сонце не встает.

И вновь с просторов оксана

Волна эфирная плывет

В края лазури и тумана

Морзянкой трепетно прильнет

К ушам радистки-королевы…

«Но сколько ждать еще вестей?

Прождешь всю жизнь до старой девы,

До тех плакуче-черных дней».

И больше с морем не желала

Делиться юная ничем,

Прощаться в этот раз не стала.

Умолкла песня насовсем.

С тех пор в просторах океана

Морзянка плачет столько лет

По дням лазури и тумана

И все ей чудится в ответ

Сам облик юной королевы-

Мечты с далеких берегов,

Неутолимые напевы

Про незабытую любовь.

И потому у океана

В гряде свинцово-мрачных волн

Нет волн лазури и тумана,

А только вечный тяжкий стон

По вечно юной королеве-

Мечте с далеких берегов

Как сердца жгучие напевы

Про незабытую любовь.

Душе морской –Негою

На память обо мне

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь