Великокопанівська об'єднана територіальна громада

Херсонської області

Калнауз Людмила Павлівна

Збудуємо храм

Яке село, велике і красиве

А церква давня і стара

Ту церкву, що посеред села стояла

З Херсона було видно куполи святі і золоті

А дзвони на всю округу так лунали

Що у сусідніх селах чули їх

Та влада минула той храм зруйнувала

Під будинок культури місце забрала

А церкву в стару будівлю перенесли

З тих пір юрбляться прихожани

В старій будівлі вже багато років

Немає де від холоду , дощу й жари сховатись

Бо мала територія і мало місця всім.

А по всій окрузі у сусідніх селах

Нові церкви збудували, такі великі

Красиві, величаві із золотими куполами

І прихожанам є де релігійні свята зустрічать

Невже ми не зможемо такий храм збудувать?

Будем надіятись на обіцянки нашого депутата

Одна надія на Вас, шановний Федоре Федоровичу,

А ми б вас підтримали і допомогли б

Щоб в молитвах своїх прихожани

Бога благали, щоб мир був завжди на всій землі

Щоб діти і онуки здорові й щасливі були

Покаялись, очистили б душу свою

Попросили прощення у Бога за свої гріхи

Адже все що у нас є ми завдячуємо Богу за це

У храму бути у нашому селі

Для нас для наших дітей і онуків

І для майбутніх наших поколінь.

 

Я пропоную збудувати храм в центрі села на території старого парку. Місце дуже хороше. Назва вулиці Соборна вже є. Залишилося збудувати храм і посадити новий парк.

 

 

Посадіть деревце

Великі Копані, моє село, красиве і квітуче,

Ти в снах і спогадах залишилось навіки.

Які ліси, сади були квітучі, у ті далекі, минулі роки.

І вітру не було б де розігнатись, і пилова буря не мала б сил.

Бо скрізь росли сади, ліси і лісосмуги.

Виноградники і смородинові кущі,

Ті «лісоруби» на них знайшлися:

Спалили, зрубали, знищили все.

Заради наживи, забули про все. А зараз

Вийдеш, станеш на порозі рідної хатини,

А вдалині видніються околиці сусідних сіл.

Раденські, Костогризовські білесенькі хатки.

І вітру є де розгулятись, з піску намети намести.

І бруд в повітря піднести, той непотріб, те сміття.

Із своїх дворів, плівку, кульки, пластикові пляшки.

Що вивезли і викинули «хазяйки» за селом,

І на цвинтарі у густій траві.

Це такий слід залишили ви дітям і онукам своїм?

А наші діди і прадіди хорошу нам спадщину лишили,

Бо вміли природу любити й берегти.

Вони сади, ліси і лісосмуги ті садили,

Плекали, доглядали і кожне деревце берегли.

Бо знали, що ліси, сади це ті самі легені планети,

Це чисте повітря, це діти й онуки здорові,

А ми з вами знищили все.

Як тільки соромно за це.

Схаменіться, залишіть і ви хороший свій слід.

На землі, посадіть сади, ліси і лісосмуги ті що зрубали.

І хай кожен із нас посадить хоч одне деревце.

І наше село, і наш рідни й край,

І наша рідна ненька Україна

Знову квітучими садами зацвіте.

01.09.2016

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь