Великокопанівська об'єднана територіальна громада
Олешківський район, Херсонська область

Мерзликіна Людмила

10 квітня моєму однокласнику Андреєву Миколі Миколайовичу виповнилось би 64 роки. Цей вірш присвячую Дню пам’яті Героя.

Однокласнику

Летять роки, як лебеді у вирій

Життя іде, його не зупинить.

Серед могил і серед дерев високих

Твій обеліск видніється завжди.

Такий красивий, мужній і високий

Стоїш з планшетом у руці.

Ще мить і ти злетиш у даль високу

У той далекий вересневий 1987 рік.

 Коли твою останню лебедину пісну

На крилах у вирій птахи віднесли.

Ти капітан, заступник командира,

Ти льотчик першого класу, ти Рятівник.

Афганських робітників із міста Газні

Це ти від смерті захистив

Проклятий Стингер у вертоліт влучив.

Палаючу машину ти в сторону відвів,

А сам загинув.

То був останній 142 бойовий політ.

За мужність і відвагу отримав орден

Червоного прапора посмертно ти.

Я пам’ятаю тебе, однокласнику мій

Як разом твори ми писали,

Задачі розв’язували складні,

Як у тебе всім класом списували завдання,

Бо знав алгебру і фізику найкраще ти.

Макети літаків, які ти в клас приносив

Як заздрили тобі ми, і прозвище

Коля-льотчик пасувало лиш тобі.

Як на суботниках працювали, відпочивали

І мріяли про майбуття.

Як з камерою літав, як з вертольоту

Кіно знімав про рідний край.

Про простори широкі, про сади квітучі,

Про людей трудівників.

Ти на рідній землі свій слід залишив.

Ми будем пам’ятати тебе завжди

А наші діти і онуки не забудуть героя

І будуть вдячні навіки тобі

Однокласниця Мерзликіна Людмила