Великокопанівська сільська територіальна громада

Херсонської області

Лімарєва Л.Є.

Бабуся рідненька і мила.

Бабуся рідненька і мила,

Тебе я так сильно люблю

За те, що мене ти зростила,

За те, що з тобою живу.

 

Спасибі тобі, моя люба,

За те, що до школи ведеш,

Я знаю, що ти мене любиш,

І дуже мене бережеш.

 

Я виросту дуже скоро,

Ти тільки мене підождеш,

Тебе не покину ніколи,

З тобой залишусь назавжди.

 

Я в небо до Бога звернуся!

Нехай він тебе збереже,

Бо ти ж моя рідна, єдина бабуся,

Такої у мене не буде уже.

 

Быстро как страницы

Быстро как страницы,

Годы я листаю,

А они как птицы

Превратились в стаю.

 

Только боль потери

Сердце мое гложет

До сих пор поверить

В разлуку не может.

 

Больно, очень больно!

Годы подкосились,

И в душе не больно

Я с тобой простилась.

 

Из слез своих мой милый

Собрала я реки

Чтоб уплыть любимый

К тебе мне навеки

 

Только еще держит

Здесь меня росточек

Милый очень нежный

Родной Ангелочек

 

Внученька родная

Свет в твоеи окошке

Милая такая

Золотая крошка.

 

Мне помочь ей надо

В жизненной метели

Жизнь жестокой стала

Люди озверели

 

Ты прости мой милый

Жди меня родной

А когда окликнет небо

Ты вернись за мной

 

Две звезды

Опустела без тебя моя душа,

Отказалось мыслить понимание,

И уходят годы не спеша,

Без твоей любви, как без сознания.

 

Каждый день приходит, как в плену,

Каждый день, лишь мысли о тебе,

Вечерами в небо я гляжу,

Может что-то, ты подскажешь мне.

 

Говорят, что время лечит, ты не верь!

Эту боль годами не унять.

От таких болезненных потерь

Можно просто сердце потерять.

 

А душа горит, как та свеча,

Поселилась боль в нее навеки,

Слезы льются с глаз в два ручья,

Наполняя жизненные реки.

 

Говорят мне все: «Ты отпусти!»

Да если б можно это сделать мне.

Сказать земле: «Ты меня прости!»

И в небо улететь к тебе.

 

Я знаю, ты ко мне летел как ветер.

А я к тебе как огонек.

Меня бы с радостью ты встретил,

И пламя новое зажег!

 

О, как бы мы с тобой сверкали,

На небе вечном две звезды.

И нас бы люди узнавали

Как символ Вечности в любви.

 

До Дня села Великі Копані

Наше село найкраще у світі

Живуть тут люди працьовиті

І для дітей усе тут є

У ньому щасливе дитинство моє.

 

Я хочу тут жити,

Щоб тут працювати.

Село своє рідне

На весь світ прославляти

 

Тут школа чудова

Садок чарівний

І базар в нас великий

Один він такий.

 

А Будинок Культури

Найкращий у нас

Він радість дарує

І збирає всіх вас.

 

Ми вітаєм тебе,

Рідне наше село!

Щоб квітуче й багате,

Завжди ти було.

 

З Днем народження, школо!

Сьогодні свято у селі,

Святкують наші Копані,

Зібрались гості тут шановні,

І діти наші – школярі.

 

Зібрались всі, щоб привітати,

Із Днем народження тебе,

Ти рідна школа, як наша мати,

За це ми любимо тебе.

 

Ти грієш серце нам з дитинства,

Ти мудрість наша, на віка.

Ти любиш мову українську.

Шануєм предка козака.

 

Спасибі школо! Спасибі мила!

За те, що в кожному житті,

Добро ти в душу поселила,

З яким нам все життя іти.

 

За все тобі велика шана,

Рости й ніколи не старій,

Рідненька школа, як те кохання,

Одна єдина в душі моїй.

 

Ми вітаємо тебе, школо!

З днем народження школо!

Ми вітаємо тебе

З днем народження школо!

Ми так любимо тебе.

 

Процвітай наша мила!

Розквітай з кожним днем.

Хай не зсякне та сила

Яку в тебе берем

 

Хай та мудрість на віки

Залишиться в тобі

Щоб поверталися діти

До своїх берегів

 

І їх гордістю буде нехай Україна

І мова чарівна, така солов’їна

І пишна калина у рідних доріг

І серцем відкритий батьківський поріг.

 

 

Миру тобі Україно!

Україно моя, рідні нене!

Що ж це сталося, мила, з тобою?

Покоління твоє ще зелене

Вже зустрілось з брудною війною.

 

Ми ж слов’яни усі цього роду,

І зростила земля нас єдина

Яка ж треба іще нас свобода?

Коли батько стріляє у сина.

 

Україно ти наша рідненька!

І за що нам ця випала доля?

Плаче мати над сином старенька.

Та хіба це була її воля?

 

Розлетілися діти по світу,

Там гніздечка свої позвивали.

Не приїдуть до мами на літо,

Ворогами тепер вони стали.

 

Боже милий! Моя Україно!

Що ж це сталося з нами, рідненька?

Ми ж у дружбі жили усі рівні,

І в такт билися наші серденька.

 

Кому ж треба була оця бійня?

Кому вигідна кров наша братська?

Ми ж жили у любові в обіймах,

І жила у нас слава козацька.

 

І коріння всі наші сплелися

Із слов’янським чудовим родом.

Все життя ми у дружбі клялися

З Білорусбким і Російським народом.

 

Обеліски стоять на кордоні -

Три сестри, що сплелися навіки.

Вони вмерти за дружбу готові,

Не потрібні кроваві їм ріки.

 

Я Богу молюся за тебе, країно!

Щоб дав він політикам розум.

І тільки тоді розправити крила,

Коли житимемо в дружбі всі разом!

 

Ми вітаємо тебе, школо!

З днем народження школо!

Ми вітаємо тебе

З днем народження школо!

Ми так любимо тебе.

 

Процвітай наша мила!

Розквітай з кожним днем.

Хай не зсякне та сила

Яку в тебе берем

 

Хай та мудрість на віки

Залишиться в тобі

Щоб поверталися діти

До своїх берегів

 

І їх гордістю буде нехай Україна

І мова чарівна, така солов’їна

І пишна калина у рідних доріг

І серцем відкритий батьківський поріг.

 

Миру тобі Україно!

Україно моя, рідні нене!

Що ж це сталося, мила, з тобою?

Покоління твоє ще зелене

Вже зустрілось з брудною війною.

 

Ми ж слов’яни усі цього роду,

І зростила земля нас єдина

Яка ж треба іще нас свобода?

Коли батько стріляє у сина.

 

Україно ти наша рідненька!

І за що нам ця випала доля?

Плаче мати над сином старенька.

Та хіба це була її воля?

 

Розлетілися діти по світу,

Там гніздечка свої позвивали.

Не приїдуть до мами на літо,

Ворогами тепер вони стали.

 

Боже милий! Моя Україно!

Що ж це сталося з нами, рідненька?

Ми ж у дружбі жили усі рівні,

І в такт билися наші серденька.

 

Кому ж треба була оця бійня?

Кому вигідна кров наша братська?

Ми ж жили у любові в обіймах,

І жила у нас слава козацька.

 

І коріння всі наші сплелися

Із слов’янським чудовим родом.

Все життя ми у дружбі клялися

З Білорусбким і Російським народом.

 

Обеліски стоять на кордоні -

Три сестри, що сплелися навіки.

Вони вмерти за дружбу готові,

Не потрібні кроваві їм ріки.

 

Я Богу молюся за тебе, країно!

Щоб дав він політикам розум.

І тільки тоді розправити крила,

Коли житимемо в дружбі всі разом!

 

 

Моим соседям Саше и Светлане Вовк

Хочу я о соседях рассказать немножко.

Мне в жизни с ними очень повезло.

Соседи для меня, как свет в моем окошке,

Мне с ними на душе всегда светло.

 

Они всегда придут ко мне на помощь,

Они всегда мне руку подадут,

Пусть это будет день или за полночь:

Я только позову - они всегда придут.

 

Таких соседей поискать бы надо,

Таких людей так мало на селе.

За что, не знаю, такая мне награда,

За что же Бог так милостив ко мне?

 

А гостеприимству поучиться у них надо,

И дельные советы мне дают.

И зависти в них нет, она им не надо

Они улыбки людям раздают.

 

Так пусть же бумерангом им все вернется,

Добро посеянное у них пускай взойдет,

И эта жизнь им счастьем обернется,

И каждый в жизни пусть свое найдет.

 

Вот были бы сосуди все такими,

Чтоб руку помощи могли подать,

Тогда и беды не были бы чужими,

И улица родной могла бы стать.

 

Моя Україна, єдина країна

Моя Україна, єдина країна,

Свята і велична земля!

І мова у нас, як червона калина,

І маєм свого Кобзаря.

Ми любимо землю свою єдину

І простір квітучих садів,

Ми просимо Бога за Україну,

Щоб війни від нас він відвів.

Ми люди гостинні і щирі,

Завжди радо вітаємо всіх.

Ми хочемо жити щасливо і в мирі,

Щоб мир об’єднав нас усіх.

Щоб брати залишались братами,

Нам потрібні усмішки щирі,

Щоб не плакали наші мами,

Треба жити нам в дружбі і мирі.

 

Наші Великі Копані

Святкують наші Копані

Найкраще свято на селі

Цей день народження села

Яке всіх нас тут і збира

Збираються тут і дорослі й малі

На свято запрошують всіх Копані

Тут пісні лунають і танці гудуть

Шашлики і розваги народ уже ждуть.

О, Боже! Яке ж ти чудове наше село!

Шановних гостей ти сюди привело

Летять привітання твоєму народу

Подяки за працю і нагороди.

А Будинок Культури, таланти, збирає

Село наше рідне на весь світ прославляє

Таланти у нас, ще і в наших городах

А щоб вижити якось, це уже нагорода.

Ти гостинне село, як велика родина

Тебе уже знає вся Україна,

За працю тяжку і щедрі городи,

Ти годуєш давно, усі братські народи.

Так хочеться щастя усім побажати

Щоб достаток прийшов до кожної хати

Щоб смутка в очах уже не було.

Веселися, гуляй рідне наше село.

 

 

Осінь золота

Спекотне літо запросило

У гості осінь золоту

Прийди, сказало, моя мила,

Побачиш як я тут живу.

Вона прийшла, не забарилась,

З собою дощик привела,

З дороги дощиком умилась,

На трави ніжно прилягла.

І стали ночі холодніші

І зажурилася земля

Іди з гостей уже скоріше

Вона їй точно промовля

А осінь тільки посміхнулась

Я звідси більше не піду

Туманом сивим обернулась

Це літу мабуть на біду

Оте тепло іще трималось

Та чуло вже воно біду

Це осінь добре розгулялась

Сказала: зиму приведу

Птахи зібралися у зграї

Поникли квіти і трава

Куди ж тепер їм полетіти

Туди де холоду нема

А осінь ніби це відчула

Проснулась в неї красота

Своїми чарами дихнула

І стала осінь золота!

 

Потеряла я смысл в этой жизни

Потеряла я смысл в этой жизни, любимый,

Одиноко мне стало, родной, без тебя.

Как мне жить без тебя - я не знаю, мой милый,

Улетел ты до Бога, я осталась одна.

Я в молитве прошу, чтоб меня ты услышал

Я в молитве прошу: помоги мне родной.

Мне так страшно сейчас быть совсем одинокой

Я привыкла, любимый, всегда быть с тобой

А теперь я одна, вся в слезах и печали,

Обращаюся к небу, зову я тебя.

Точно знаю, ты видишь мои беды, печали,

Только знаю, не можешь обнять ты меня.

Я же в горе своем твой крест обнимаю,

Обцелую его, словно руки твои.

Головою своей я все понимаю,

Только сердце мое в небе рядом с твоим,

Даже смерть не смогла их разбить в этом мире

Унесла она их до самого Творца.

Чтоб увидел он там, как мы друг друга любили

И что этой любви  не будет конца.

 

Рідна школа

Школа рідна, мудра школа,

Ти одна єдина в нас,

Ти збираєш нас довкола,

І веди у рідний клас.

А сьогодні твоє свято,

Радість нас сюди веде,

З днем народження рідненька,

Ми вітаємо тебе.

Іще прадіди навчались,

У минулі ті часи,

Ти лікбезом називалась,

І до тебе радо йшли.

І тепер рідненька наша,

Ти квиток наш у світи,

Ти шукаєш школи кращой,

Бо для нас найкраща ти.

 

Тобі, школо!

Осінь на дворі, похмура погода,

Он незабаром зима.

Але в Копанях свято сьогодні,

Якому радіє земля.

Це свято науки, це свято любові,

Воно народилось в селі.

Коли іще прадіди наші

Маленьку тут школу звели.

Минали часи, минули століття,

То скільки ж було тут занять,

Тут прадіди наші здобували освіту,

Щоб мову свою краще знать.

А мова наша, така чарівна

Як той барвінок по весні,

Як ніжна пісня солов’їна,

Як колискова уві сні.

А мова наша, це наша доля,

Одна єдина на все життя.

Мова наша, це наша воля,

Це Україна, це майбуття.

 

Я живу на Україні

Я живу на Україні,

В селі Великі Копані,

Ходжу в садочок я чарівний,

Найкращий, мабуть, на землі.

Він дуже затишний і гарний,

Весь світ я в ньому пізнаю,

Садочок мій такий жаданий,

Я так його давно люблю.

Я знаю, тут мене чекають,

Казковий рай тут бережуть,

Веселкой барви тут заграють,

На квіти роси упадуть.

Це острівець моєї долі,

Велика тут моя сім’я,

Тут ніжність, доброта і воля,

Тут гріє в ніженьки земля.

 

 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь