У Великих Копанях відкрито Пам’ятний знак воїнам-афганцям
Війна в Афганістані належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.
15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали - «Мамо, я живий...».
Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. 30 років, що пройшли, об'єднали колишніх воїнів-інтернаціоналістів у одну родину.
Час і досі не загоїв рани. Назавжди залишиться болем у серцях нашого народу сумна статистика: 160 тисячам наших земляків, яким судилося пройти це жорстоке випробування, близько 4 тисяч молодих хлопців повернулися додому в цинкових трунах, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти.
Серед тих, хто не повернувся живим з Афганської війни, імена наших земляків. Під час бойових дій в Афганістані загинуло чотири військовослужбовці Oлешківського району, двоє з яких – Андреєв Микола Миколайович, Кононенко Oлексій Євгенович – уродженці села Великі Копані, Cущ Павло Васильович – селища Абрикосівка та Літвіненко Микола Вікторович – житель села Тарасівка. Розповімо про них.
Андрєєв Микола Миколайович капітан, заступник командира вертолітного загону, народився 10 квітня 1952 р. в м. Магнітогорськ Челябінської обл. У збройних силах з 06.05.1970р. Закінчив Сизранське авіаційне училище 1977 р. У республіці Афганістан з квітня 1982 р. Брав участь у бойових операціях. Здійснив 142 бойових вильоти. 29.09.1987р. після виконання бойового завдання під час заходу на посадку в районі аеродрому м. Кабул над територією домобудівного комбінату його вертоліт був вражений зенітною ракетою. Екіпаж направив машину у вогні повз будівлі і споруду комбінату. При падінні на землю вертоліт вибухнув. За мужність і відвагу Андрєєв Микола Миколайович нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).
Кононенко Олексій Євгенійович народився в м. Белград Одеської обл. 10 квітня 1967, пізніше сім’я переїхала на постійне місце проживання до с. Великі Копані. Військову присягу Олексій прийняв у червні 1985 року в м. Майкоп. А далі – рядовий, водій автомашини та далекий Афганістан. 7 серпня 1986 р. автоколона з декількох автомашин на малій швидкості пробиралась по одній із таких незручних афганських доріг. Машина Олексія їхала попереду. Раптом із за скелі пролунав постріл гранатомета. Одна мить – і машина була охоплена полум’ям. Олексія було тяжко поранено. Але він розумів – якщо залишити автомашину на дорозі зупиниться вся колона. Тоді перестріляють всіх. Терплячи неймовірний біль, перемагаючи сам себе Олексій приймає рішення скерувати машину в безодню, щоб могли проїхати інші. Так і зробив. Дорога була відкрита. Нагородили рядового Кононенка Олексія Євгенійовича Орденом Червоної Зірки (посмертно).
Cущ Павло Васильович народився 8 квітня 1969 року. Навчався в Херсонському CПТУ – 5 на спеціальності електрозварювальник. 12 квітня 1987 року був призваний до лав Радянської Армії, Комсомольським РВК міста Херсон. З 5 серпня 1987 року – в Афганістані розвідник в окремому загоні спеціального призначення. За чотири місяці служби в Афганістані взяв участь у 23-х бойових операціях. 8 грудня 1987 року загинув у бою. За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної зірки (посмертно).
Литвиненко Микола Вікторович народився 28 липня 1963 року в селі Тарасівка. Тут він пішов до школи і в 1980 році закінчив 10 класів. Після закінчення школи навчався в Технічному училищі №3 м. Херсона за спеціальністю судового радіомеханіка. 24 жовтня 1981 року був призваний до лав Радянської Армії. Служив зв’язковим у місті Миколаєві. Згодом набув воєнної професії танкіста. Та незабаром був відправлений до Афганістану. Свій обов’язок воїна-інтернаціоналіста Микола Литвиненко виконав з гідністю. Життя молодого воїна обірвалося 16 вересня 1983 року на афганській землі. Він загинув, одержавши смертельне поранення. Пам'ять про нашого земляка воїна-інтернаціоналіста Литвиненка Миколу Вікторовича для нас священна.
Сьогодні, 19 лютого 2019 року, у центрі села Великі Копані відбувся урочистий мітинг, присвячений відкриттю Пам’ятного знаку воїнам-афганцям, «Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану», який відкрила Костенко Валентина Дмитрівна, Великокопанівський сільський голова.
Почесне право відкрити Пам’ятний знак учасникам бойових дій в Афганістані надалося матері загиблого воїна-афганця Литвиненка Миколи Вікторович Литвиненко Мар’яні Станіславівні та сестрам загиблого воїна-афганця Андреєва Миколи Миколайовича Голубцовій Тетяні та Андреєвій Ніні.
Під час заходу до слова запрошувалися: народний депутат України Негой Федір Федорович, голова обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану Столяр Володимир Пилипович, голова районної організації Української спілки ветеранів Афганістану Логвіновський Вадим Анатолійович, голова організації УСВА с. Нова Маячка Аврумуцоє Катерина Тимофіївна та заступник директора Великокопанівської ЗОШ I-III ступенів Самсонова Олена Володимирівна.
На урочистому мітингу воїнів-афганців було нагороджено грамотами та медалями.
Воїни-афганці Великокопанівської громади на згадку подарували в музейну кімнату села Великі Копані, цінну для них річ – карту дислокації радянських військ на території Афганістану.
Серед присутніх на урочистому мітингу були воїни-афганці Великокопанівської ОТГ та Олешківського району,
жителі села Великі Копані та селища Абрикосівка.
Відкриття Пам’ятного знаку учасникам бойових дій в Афганістані провели працівники
та солісти Великокопанівського сільського Будинку культури.
По завершенні мітингу присутні вшанувати пам'ять воїнів-афганців хвилиною мовчання та покладанням квітів до Пам’ятного знаку учасникам бойових дій в Афганістані.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
