Великокопанівська сільська територіальна громада

Херсонської області

Вірші

Дата: 22.03.2019 14:31
Кількість переглядів: 912

ЗИМОВИЙ ЄВРОМАЙДАН

А ми гадали, що зими не буде…

В садах, по лісосмугах, на полях –

Травичка зеленіла увесь грудень

Бруньки понабрякали на гілках.

Стояли дні похмурі та вологі

Над українською землею довгий час.

Та ось – Різдво. Це свято нам від Бога.

В погоді переміни. І у нас!

Євро майдан у Києві цю зиму

Повільно набира свою «ходу».

Лозунги з усюди дружно линуть,

Між барикадами багато неладу

У полум’ї та димових завісах

Лунають постріли … Іде на брата-брат

У сутичках тут людям дуже тісно

Кров ллється… Пробудився супостат.

Нарешті мій народ розплющив очі

Підняти голову ніякого страху

Позаду темрява, холодні довгі ночі,

Де кожен був самотнім й без даху,

Тепер ми разом. То велика сила,

Яка тримає в гурті мій народ.

Але багато нас ще б’ють із тилу,

Вчиняють лихо й безліч перешкод.

Січнева білосніжна завірюха

Окутала українські поля

В хрещенські морози… Лиш послухай,

Що терпить твій народ, твоя земля.

Із нами солідарні – всі і світі.

Турбуються про нас – по всій Землі.

Старий священик і маленькі діти

Із храму випускали голубків

Хотіли знати: що то з цього буде?

Птахи-летіли… Раптом їх політ

Великий кінець й чорна чайка люта

Їм шлях закрили в вільний тихий світ.

Птахи боролися, завзято боронилися,

Чубили біле пір’ячко навкруг…

Дійшло до травм, але не відступилися,

Бо чітко відчували – хто їх друг.

Й перемогли! Нечиста темна сила

 Пропала-зникла з поля зору назавжди.

А зграя білих голубків – в злетіла

В блакитне небо, ближче до мети.

Отак і ми… Давайте будем разом

Не дивлячись на сніжну заметіль,

Що розгулялася над лісом та над садом.

Гуртуймося у дружною артіль!

Над нашою землею незабаром

Засвітить сонце, зацвітуть сади…

Але сьогодні – безпросвітні хмари

 На землю сіють сніжки та льоди.

Зберемося, поборемо незгоди!

Діди, батьки – здолали й не таке…

Наперекір вітрам і не погоді

Будуймо барикад кільце стійке!

                                      28-29.01.2014 р.

 

 

Збирає пташечка сіренька

Суху соломку повесні…

Вчорашня буря не маленьку

Напевно їй вчинила у гнізді.

Учора вітер із дощем холодним

Не дозволяв ступити за поріг

Нам людям… Пташка жодна

Не полишала свій таємний «оберіг»

Під  вечір коли стихла непогода

Веселка в небі над селом зійшла .

Як їй раділо все живе в природі!

Нарешті Божа Благодать прийшла!

Гілки черешні-вишні – ніжно білі

Пухнасті розпустили квіточки,

А в персика – гілки «порожевіли»

Поглянь навкруг як все зазеленіло!

Бог запалив веснянії свічки.

Ще мить якась і сонце – сіло…

На чисте небо випливе зоря,

А потім – величезне кругле тіло

Місяця світила – що до півночі стояв.

                                               14.06.2014 р.

 

Після Пасхальная неділя

Набравши здоби, крашанок, свічок,

Йдемо на урочистую подію

До лісу на «посвяту» могилок

На батьківських могилах в оцю пору

Святкові обеліски та хрести –

Прикрашують вінками, квітів-море.

На сповідь мов ти душу принести

Ріднесенькі! Тепер ми зрозуміли,

Що значили і ким для нас були.

Не вистачає часто всім нам сили

Боротися… А ми ж колись жили?!

Була колись сімя, одна родина,

Де батько пильно « в оці» Всіх тримав

Зростив дочку та гордість свою – сина

Сам в виноградниках таврійських працював

Матуся всіх утішить, нагодує,

Була до всіх привітна у сімї,

Незгоди полум’я-погасить, зле-задує…

Як , я журюся тепер по тобі!

Весна на дворі та в душі так «зимно»

Порад не вистачає та тепла.

Дарма, що проживаємо на півдні –

Колись на «холоді» - сімя не та була

Тайгу далеку, якутів в дитинстві

Усе частіше згадую тепер

Тоді у Забайкаллі – зовсім інші

Правителі були: з СССР.

Але я не хвалю тих «супостатів»

Які в «післявоєнні» за Сибір

Зіслали, роз’єднавши сина й матір,

Бабуню Шуру… Вже потому – мир.

Пережили народи в цьому світі…

Над кожним поколінням світить меч.

Коли ми ще були малі та діти –

Батьки втішались: «спала» з наших плеч

Така біда: «Ласкаво сонце світить!»

Та зараз , тату, встань і подивися,

Що робиться навкруг оцих могил:

«Бойовики» літають понад лісом –

Кордони пильно стережуть на Крим.

Російська влада – Крим забрала…

Тепер ще «зазіхає» на Донбас

Аж до Одеси «губу розкатала»

Невже ж це заграбастає і нас?

… Тюмені мало їй, Уралу…

Та спіть спокійно, будьте певні:

Акація під лісом, край села,

Вдягнеться квітом й на траву зелену

На могилки до кожного хреста

Впаде від Бога оберіг добра.

                                      20.21.06.2014 р.

 


 


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь