Афганістан болить у моїй душі
Відповідно до Указу Президента України від 11.02. 2004 р., 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Цей день не випадковий. Він приурочений до річниці виведення військ СРСР з Афганістану.
29 років тому в Афганістані закінчилася десятилітня військово-політична спецоперація Радянського Союзу, участь у якій взяли 160 375 військовослужбовців – вихідців з України, 3 360 з яких – загинули, 72 – пропали безвісти, 3 560 – стали інвалідами.
Згодом війну в Афганістані керівництво тодішнього СРСР визнало політичною помилкою, однак це аж ніяк не применшує особистого подвигу тих, хто став прикладом самопожертви та вірності військовій присязі. Літопис афганської війни містить безліч прикладів героїзму, не применшує честь та гідність воїнів, які самовіддано виконували свій обов’язок в горах та пустелях, в повітрі, в наступі та обороні, при врятуванні бойових товаришів та мирних жителів країни.
Афганська кампанія залишила невиліковну рану у душах та серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків.
Афганській війні оцінку виніс час. Воєнні події стали історією, а ті, хто там був – ветеранами, учасниками бойових дій. Трохи дивно було ставити іменник «ветеран» поряд із молодими людьми, у яких, на перший погляд, лише сиві пасма в волоссі видають пережите. Але, вдивляючись у глибокі очі вчорашніх солдатів, розумієш: їхні серця зранені, у снах вони й досі йдуть в атаку.
Та найбільше ніяк не сподівалися воїни-афганці, що поряд із собою через чверть століття побачать набагато молодших учасників бойових дій і самі знову відчують смертельний вишкіл війни уже на рідній українській землі…
Окрім Афганістану, українці несли службу в Лівані, Угорщині, Єгипті, Іраку, Анголі, С’єрра-Ліоне, Чехословаччині, Ефіопії, Югославії. Вони з честю виконали свій військовий обов’язок, стали гідним прикладом людської відданості, героїзму та мужності.
Сьогодні, 15 лютого 2018 року, воїни-афганці Великокопанівської сільської об’єднаної територіальної громади зібралися вшанувати пам’ять загиблих товаришів. Під час Афганської війни загинуло чотири військовослужбовця Олешківського району, троє з яких – Андреєв Микола Миколайович, Кононенко Олексій Євгенович та Сущ Павло Васильович – уродженці села Великі Копані, а останній – селища Абрикосівка.
До 29 річниці виведення військ СРСР з Афганістану у Великокопанівській громаді відкрито третю меморіальну дошку. На честь загиблого воїна-афганця, нашого земляка Суща Павла Васильовича, на стіні Абрикосівської загальноосвітньої школи I-III ступенів, в якій він навчався, встановлено меморіальну дошку. Колективом школи було організовано свято, приурочене цій події, на яке були присутні представники Великокопанівської сільської ради – сільський голова Валентина Дмитрівна Костенко, секретар Великокопанівської сільської ради Кінда Олена Іванівна, в. о. старости селища Абрикосівка Любов Андріївна Тимчак, голова ветеранської організації Рябову Зінаїда Іллівна, воїни-афганці села Великі Копані та селища Абрикосівка. Серед гостей свята були учні цієї школи та вчителі, рідні, знайомі та однокласники загиблого героя.
Народився Сущ Павло Васильович 8 квітня 1969 року в місті Желєзногорськ-Ілімський, Іркутської області. Навчався в Херсонському СПТУ – 5 на спеціальності електрозварювальник. 12 квітня 1987 року був призваний до лав Радянської Армії, Комсомольським РВК міста Херсон. З 5 серпня 1987 року – в Афганістані розвідник в окремому загоні спеціального призначення. За чотири місяці служби в Афганістані прийняв участь у 23-х бойових операціях. 8 грудня 1987 року загинув у бою. Похоронений у селищі Абрикосівка, Олешківського району, Херсонської області. За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної зірки (посмертно).
