Всесвітній день водно-болотних угідь
Цей день відзначають країни світу, які мають на своїх територіях водно-болотні угіддя, у тому числі Україна, кожного року 2 лютого з метою – зберегти водно-болотні угіддя як середовища для водоплавних птахів та збереження і раціонального використання цих угідь.
Водно-болотні угіддя це не лише заболочена місцевість, яку люди найчастіше бажають осушити, засадити лісом, добувати торф чи перетворити болота на поля, але і природні водосховища – акумулюючи і зберігаючи дощові та талі води вони запобігають повеням. Протягом посушливих періодів водно-болотні угіддя «віддають воду» і затримують початок посухи.
Статистичні дані показують, існування більш ніж мільярда людей залежать від водно-болотних угідь! Основними напрямками використання водно-болотних угідь є рибальство та аквакультура, туризм та рекреація, транспортування людей та товарів річковим та морським транспортом, водозабезпечення тощо. 64% водно-болотних угідь світу зникли з 1900 року, а популяції прісноводних видів тварин і рослин з 1970 до 2010 року зменшилися на 76%. Водно-болотні угіддя, які все ще існують, часто знаходять в настільки деградованому стані, що популяції риб і рослин та просто ділянки дикої природи водно-болотних угідь стрімко зменшуються. Тому люди, які безпосередньо залежать від використання цих природних ресурсів, страждають найбільше.
У попередні десятиліття в Україні, особливо на Поліссі та в басейні Дніпра, непродуманими заходами було нанесено значну шкоду великій кількості цінних природних комплексів, що призвело до суттєвих негативних змін в екологічних, гідрологічних та кліматоутворюючих процесах. Тому, зараз все більш актуальним стає збереження та виважений підхід до менеджменту водно-болотних угідь. Це стосується і півдня України, де серйозними проблемами є забруднення водойм та водопостачання.
Реалізація на практиці пріоритетів щодо поліпшення збереження водно-болотних угідь можлива лише за умови значних зусиль усіх державних та недержавних відомств та організацій, всього населення країни. І всі ми маємо цього прагнути, бо інакше не зможемо подолати нищівні для довкілля країни тенденції, що можуть вилитись в катастрофічні явища для всієї планети.
Для майбутнього планети ми маємо усвідомити важливість припинення руйнування і почати відновлювати водно-болотні екосистеми, берегти джерела прісної води та ощадливо її використовувати.
