Життя великокопанців у далекі 1941-1945 роки
На світанку 22 червня 1941 року війна прийшла в Україну. На нашу столицю були скинуті перші бомби. Мирне життя радянських людей було перерване нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз. Чотири роки тривала окупація нашого краю.
400 жителів з Великих Копанів пішли на фронт. Ті, хто не встиг евакуюватися, докладали усіх зусиль, щоб встигнути зібрати врожай до наближення лінії фронту. 14 вересня 1941 р. гітлерівці окупували Великі Копані. Фашисти встановили "новий порядок" - почалися розправи над мирними жителями, арешти, щодня вивішувалися повні загроз накази німецької комендатури. Окупанти намагалися зломити волю і дух радянських людей.
Для боротьби з ненависним ворогом у Великих Копанях була створена районна підпільна організація, очолювана Погребняком і Кадинским. Продовольча база організації розміщувалася в садибі місцевої мешканки Корсакової, зброя знаходилася у колгоспника Абисова. Будинок колгоспниці Щетини став квартирою для зустрічей. Разом зі своїми чотирма дітьми Щетина, а також Корсакова, Гречана та Бондаренко були призначені зв'язковими. Але підпільники не встигли широко розгорнути свою діяльність: фашистам вдалося заарештувати більшість членів групи. 15 лютого 1942 р. гітлерівці розстріляли Погребняка, Кадинського, Корсакову, Гречану, Бондаренко, Щетину і двох її дітей - Соню і Гашу.
Окупанти розграбували колгоспне добро, відбирали у населення худобу, хліб і продукти харчування, 69 юнаків і дівчат села насильно відправили до фашистської Німеччини. Руїни і пожарища залишили окупанти - знищили млин, маслоробню, школу, клуб, лікарню, ветеринарну лікарню, частину житлових будинків. 3 листопада 1943 р. підрозділи 87-ої і 89-ої гвардійських дивізій 2-го гвардійського механізованого корпусу 4-го Українського фронту звільнили Великі Копані від німецько-фашистських загарбників .
На фронтах Великої Вітчизняної війни билися з ворогом 436 жителів села. У перші ж дні війни пішов на фронт і завершив свій ратний шлях у стін рейхстагу Дмитро Калашников. Усю війну пройшов з боями Федір Гринченко. Захищав Ленінград і брав участь у прориві блокади міста матрос-балтієць Іван Буганов. 196 великокопанців нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. 308 мешканців віддали життя за свободу і незалежність Батьківщини.
Відразу ж після звільнення села від окупантів відновили роботу сільська рада і територіальна партійна організація. Вони очолили боротьбу трудівників села за відновлення зруйнованого війною господарства. Важко було піднімати колгоспи - бракувало робочих рук, не було тракторів. Землю орали коровами, копали лопатами.
На допомогу прийшла держава: жителі Великих Копанів отримали посівний матеріал, худобу. Самовіддано працювали вони на збиранні врожаю 1944 р. Справа пішла швидше, коли після закінчення війни в село повернулися демобілізовані воїни. Вони активно включилися в роботу. Завдяки трудовому ентузіазму механізаторів, тваринників, усіх колгоспників, економіка села міцніла з кожним днем.
Давайте сьогодні, 9 травня 2022 року, на власних сторінках у соцмережах згадаємо своїх рідних, яким сьогодні ми хочемо подякувати за самовідданість, героїзм та Перемогу!
